У цьому я переконався на власному досвіді, лікуючи впродовж 20 років очі в лікарнях Львова і Києва. Це лікування не давало абсолютно ніяких
результатів. Але, подолавши одного разу внутрішнє протиборство, я все ж вирішив відвідати поліклініку нетрадиційного лікування. І так сталось, що я
випадково потрапив на прийом до приватного лікаря Василевича Володимира Степановича. Вислухавши про мої проблеми, він усміхнувся, але майже твердо заявив:
вилікую. Важко було повірити в сказане, але вже з перших днів лікування я відчував явне полегшення. А через два з половиною тижні я забув про колишні
проблеми. І сьогодні я особливо щаслива людина завдяки долі, яка звела мене з таким лікарем-самородком. Може, хтось скаже, що таке вилікування є випадковістю.
То чому тоді очі сяяли радістю в інших відвідувачів поліклініки Василевича, хвороби яких, здавалось невиліковні? А тому, що ті хвороби залишались лише в
історії хвороби на папері. Ці люди також стали здоровими. Виникає запитання: чому держава не розвиває мережі нетрадиційних поліклінік, не допомагає їх
становленню?
|
А тому, що їй, мабуть, невигідно, щоб люди були здорові. Що тоді робитиме ціла індустрія з виробництва ліків? Ці ліки будуть не потрібні, бо всі будуть
здорові. Я не підтримую ідеї сімейних лікарів, які працюватимуть з хворими на традиційних засадах. Я глибоко переконаний, що нетрадиційна медицина повинна
стояти на декілька щаблів вище від традиційної. Пріоритет повинен бути за нею, хоча було б нерозумно категорично відмовлятися від медицини традиційної. Тоді
люди помиратимуть не від хвороб, важких страждань, а природною смертю – у глибокій старості. Виграють у кінцевому результаті всі. Для цього потрібно ширше
запроваджувати у навчальний процес вивчення курсу нетрадиційної медицини, здійснювати стажування медичних працівників, професорсько-викладацького складу в
Китаї, Франції, Німеччині та інших країнах, де ці методи лікування широко застосовують у лікувальній практиці.
В. ГОРЛАЧУК.
Доктор економічних наук,
професор ЛДАУ
|
